Національна святиня українського народу

(До 455-ї річниці Першокниги

та 460-ї річниці з початку роботи над рукописом)

Пересопницьке Євангеліє (1556-1561) – національна святиня нашого народу й видатна пам'ятка української книжної культури. Це перший відомий переклад канонічного євангельського тексту, виконаний українською мовою.

Пересопницьке Євангеліє – розкішна книга, вагою 9 кг 300 гр., писана пізнім уставом на пергаменті форматом 380 х 240 мм. Видання складається з 482 аркушів. Рукопис багато орнаментований різнокольоровими з золотом заставками, мініатюрами, ініціалами, кінцівками з українськими мотивами. За красою, витонченістю, довершеністю орнаменту письма й багатством оформлення книга не має собі рівних серед українських рукописів.

Фундаторкою величної справи творення української Першокниги стала волинська княгиня Анастасія Юріївна Жеславська-Гольшанська (Заславська-Ольшанська). Їй допомагали донька Ганна-Євдокія і зять Іван Федорович Чорторийський. Бібліограф 19 століття О.В. Терещенко називав книгу «Євангеліє княгині Жеславської».

Роботу над рукописом було розпочато 15 серпня 1556 року «в Дворци манастыри Жеславском, при церкви Святыя и Живоначальныя троица» (нині – с. Двірець Ізяславського району Хмельницької області). Тому виникає певний інтерес до давньої історії села. Чи не єдиний та найповніший історичний нарис про село Двірець подано у 3-му томі «Историко-статистического описания церквей и приходов Волынской епархии» 1893 року, складеному Миколою Теодоровичем. З історичного нарису відомо, що село Двірець – маєтність князів Заславських з 1501 року.

Робота над Євангелієм у Двірецькому монастирі тривала протягом 1556-1557 років. Тут були написані Євангеліє від Матвія та перша половина тексту Євангелія від Марка. Далі роботу було припинено і відновлено лише 1561 р. в Пересопницькому монастирі при церкві Різдва Богородиці (тепер – с. Пересопниця Рівненської області), який з 1505 року знаходився у володінні князів Чорторийських. Закономірно, що саме Пересопницький монастир став місцем, де закінчили «Євангеліє княгині Жеславської». 29 серпня 1561 року у книзі було поставлено останню крапку.

Для роботи над перекладом княгиня Анастасія запросила чернця Двірецького Святотроїцького монастиря Григорія, котрий згодом став архімандритом Пересопницького монастиря та писця Михайла Василієвича, сина протопопа Сяноцького. Учені-палеографи, що аналізували почерк Євангелія, висунули гіпотезу: можливо, переписувачів було двоє, проте історія зберегла лише ім'я Михайла Василієвича.

Відомості про точну дату створення і творців вміщені в тексті самого рукопису – в записах післямови, колофонному записі, записах у кінці окремих частин пам`ятки.

До наукового обігу Пересопницьке Євангеліє ввів український учений Осип Бодянський, випускник Переяславської семінарії. І саме Бодянський назвав його Пересопницьким за місцем його написання. Хоча воно могло зватися й Двірецьким, бо писалося у селі Двірець, а могло зватися і Жеславським чи Заславським, на честь княгині Заславської – меценатки створення рукопису.

У 2001 році спільними зусиллями науковців Інституту української мови НАН України та Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського, за технічної допомоги Українського мовно-інформаційного фонду, було здійснено транслітероване видання рукопису Пересопницького Євангелія із науковою обробкою – впорядкуванням, дослідженнями. Загальний наклад книги склав 500 примірників. Із 700 сторінок опублікованої книги транслітерований текст займає 270, решту сторінок присвячено дослідженням. В них простежується історія створення, відкриття та вивчення пам`ятки, подано характеристику мови та письма, археографічні та кодикологічні особливості кодексу. Видання проілюстроване численними кольоровими та чорно-білими знімками.

Із нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі з благословення Митрополита Володимира у 2008 році було здійснено факсимільне видання Пересопницького Євангелія. Більше року Українська Православна Церква спільно з Національною Академією Наук України, Національною бібліотекою України імені В. Вернадського, видавничим домом «АДЕФ-Україна» та численними меценатами працювала над тим, щоб зберегти стародавню пам'ятку українського письменства. Книга виготовлена на цупкому папері, містить усі ознаки точно виконаної копії. Її шкіряна обкладинка прикрашена срібними мініатюрами. Формат факсимільного видання майже ідентичний оригіналу. Зокрема, вага книги становить 8 кг 300 гр.  Щоб зберегти раритетність 450-річного Євангелія, книгу вирішено було видати обмеженим тиражем – лише 1000 екземплярів. Частина тиражу реалізувалась по благодійній передплаті, вартість одного примірника – 50 тис. гривень.

9 листопада 2010 року, в День української писемності та мови, на виробничому комплексі видавничого дому «АДЕФ-Україна» (м. Буча) в урочистій обстановці був надрукований 1-й аркуш видання «Пересопницьке Євангеліє. Витоки та сьогодення». Формат книги становить 220 х 200 мм, наклад – 200 примірників. Видання являє собою переклад кодексу на сучасну українську мову. Для того, щоб зробити оригінальні тексти зрозумілими сучасному читачеві, ліва сторінка кожного розвороту книги представлена у вигляді зменшеної копії оригіналу, а права – складається з двох стовпців: лівий стовпець – повний транслітерований текст, а правий – редакція сучасною українською мовою.

Видання "Пересопницьке Євангеліє. Витоки і сьогодення" визнано кращою книгою України 2011 року.Вартість примірника  - 3 000 у.о. без ПДВ.

http://www.ounb.km.ua/vistavki/peresopnic/index.php

В квітні відзначається Всесвітній день книги та авторського права, який було проголошено на 28-й сесії ЮНЕСКО у 1995 році (Резолюція № 3.18). Рішення було прийнято з метою привернути увагу державних органів і читачів до книги як найбільшого джерела знань, духовних і культурних цінностей. ЮНЕСКО обрало цю дату з огляду на її символічність для світової літератури. В резолюції відзначається доцільність проведення в цей день книжкових виставок та ярмарок.

uk.wikipedia.org/wiki/Всесвітній_день_книги_та_авторського_права
                                    

Працівники відділу зберігання та реставрації бібліотечного фонду та відділу мистецтв Хмельницької ОУНБ ім. М. Островського з метою пропагування саме української книги презентували книжково-ілюстративну виставку «Українська класика на екрані». Література та відеоматеріали, що представлені на виставці, допоможуть ознайомитись з класичною українською літературою, краще уявити образ героїв та запам`ятати головну ідею творів.

Однією з прикрас виставки є поема «Енеїда» Івана Петровича Котляревського, видатного українського письменника, поета, драматурга, громадського діяча. Його твір став першою пам'яткою українського письменства, укладеною розмовною українською мовою. Взявши за основу сюжетну канву однойменної поеми Вергілія, Котляревський в традиціях давнього українського бурлеску створив свій оригінальний художній твір з шести частин. У поемі автор відтворив різні сторони життя українського суспільства у другій половині 18 століття.

                                            

Перші три частини поеми були видані в 1798 році в Санкт-Петербурзі зусиллями багатого конотопського поміщика Максима Парпури під редакторством Йосипа Каменецького, без відома автора, під назвою: «Енеида. На малороссийский язык перелициованная И. Котляревским». Книга орієнтувалася на російського читача. Друге неповне видання «Енеїди» (також лише перші три частини) побачило світ 1808 року. Його опублікували в типографії Івана Глазунова в Санкт-Петербурзі на основі видання 1798 року так само без відома і згоди Котляревського. 1809 року, за фінансової підтримки Семена Кочубея, Іван Котляревський закінчив написання четвертої частини „Енеїди“ і видав її разом із попередніми трьома окремою книжкою: „Вергилиева Энеида на малороссийский язык переложенная И. Котляревским. Вновь исправленная и дополненная противу прежних изданий, Санктпетербург, в медицинской типографии“. 1821 року Котляревський закінчив написання п'ятої частини „Енеїди“, а 1827 року — шостої. Незадовго до смерті автор продав рукопис харків’янину О.А. Волохінову, який і видав його завершений твір у шести частинах у 1842 році.

uk.wikipedia.org/wiki/Енеїда_(Котляревський)

За мотивами знаменитого твору Котляревського у 1991 році на студії «Укранімафільм» режисером Володимиром Дахно за сценарієм Юрія Алікова була створена чудова повнометражна екранізація – мультфільм «Енеїда».

               

                                         

Мова росте елементарно,

разом з душею народу

І. Франко

21 лютого весь світ буде відзначати Міжнародний день рідної мови. Це свято було запроваджене у листопаді 1999 року згідно сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою «підтримки мовного різноманіття» світу як запоруки розвитку освіти, культури, консолідації суспільства, формування націй і зміцнення держав. Міжнародний день рідної мови був встановлений з метою вшанування пам'яті загиблих захисників бенгальської мови в Республіці Бангладеш, де 21 лютого 1952 року з нечуваною жорстокістю розстріляли студентів-демонстрантів.

В Україні це свято існує з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню мов національних меншин України Президент України підписав відповідне розпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови.

http://titova-vpubs.ucoz.ru/index/den_ridnoji_movi/0-13

За весь час свого існування українська мова зазнавала злети і падіння. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора Літописця, шліфувалось у творах Григорія Сковороди, поглиблювалось під пером Івана Котляревського, Тараса Шевченка, удосконалювалось пізніше І. Нечуєм-Левицьким, П.Мирним, М. Коцюбинським, Л. Українкою, І. Франком та багатьма іншими видатними українцями.

http://buket.ck.ua/index.php?name=Pages&op=page&pid=163

У 2016 році виповнюється 100 років від Дня народження і 160 років від дня смерті видатного українського письменника, вченого, громадського і політичного діяча, всесвітньо відомого Каменяра - Івана Яковича Франка. Президент України Петро Порошенко 8 грудня 2015 року підписав Указ

№ 687/2015 «Про вшанування пам`яті Івана Франка».

http://www.president.gov.ua/documents/6872015-19615

У читальному залі гуманітарного профілю Хмельницької ОУНБ ім. М. Островського до Міжнародного дня рідної мови, за участю відділу зберігання та реставрації бібліотечного фонду, організовано виставку «І лине вічне слово з висоти». З метою популяризації літературної, публіцистичної спадщини Великого Каменяра, зважаючи на його вагомий внесок у розвиток української мови, виділений окремий розділ «Полум`яне слово Івана Франка». У рамках розділу представлені видання, які дають уяву про життя і творчість відомого письменника, в тому числі цінні видання української діаспори: Української вільної академії наук та Наукового товариства імені Шевченка. Як відомо, Іван Франко, до своєї смерті, був головою Філологічної секції НТШ.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5_%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0#.D0.9D.D0.A2.D0.A8_1873.E2.80.931949._.D0.9E.D1.81.D0.BE.D0.B1.D0.B8.D1.81.D1.82.D0.BE.D1.81.D1.82.D1.96

Автори Вікторія Шелегеда, Ірина Лабчук