Національна святиня українського народу
(До 455-ї
річниці Першокниги
та 460-ї
річниці з початку роботи над рукописом)
Пересопницьке Євангеліє (1556-1561) – національна
святиня нашого
народу й видатна пам'ятка української книжної культури. Це перший відомий
переклад канонічного євангельського тексту, виконаний українською мовою.
Пересопницьке Євангеліє – розкішна книга, вагою 9 кг 300 гр., писана пізнім
уставом на пергаменті форматом 380 х 240 мм . Видання складається з 482 аркушів.
Рукопис багато орнаментований різнокольоровими
з золотом заставками, мініатюрами, ініціалами, кінцівками з українськими мотивами. За красою,
витонченістю, довершеністю орнаменту письма й багатством оформлення книга не
має собі рівних серед українських рукописів.
Фундаторкою величної справи творення української
Першокниги стала волинська княгиня Анастасія Юріївна Жеславська-Гольшанська (Заславська-Ольшанська).
Їй
допомагали донька Ганна-Євдокія і зять Іван Федорович Чорторийський. Бібліограф
19 століття О.В. Терещенко називав книгу «Євангеліє княгині Жеславської».
Роботу над рукописом було
розпочато 15 серпня 1556 року «в Дворци манастыри Жеславском, при церкви Святыя
и Живоначальныя троица» (нині – с. Двірець Ізяславського району Хмельницької
області). Тому виникає певний інтерес до давньої історії села. Чи не єдиний та
найповніший історичний нарис про село Двірець подано у 3-му томі
«Историко-статистического описания церквей и приходов Волынской епархии» 1893
року, складеному Миколою Теодоровичем. З історичного нарису відомо, що село
Двірець – маєтність князів Заславських з 1501 року.
Робота над Євангелієм у
Двірецькому монастирі тривала протягом 1556-1557 років. Тут були написані
Євангеліє від Матвія та перша половина тексту Євангелія від Марка. Далі роботу
було припинено і відновлено лише 1561 р. в Пересопницькому монастирі при церкві
Різдва Богородиці (тепер – с. Пересопниця Рівненської області), який з 1505
року знаходився у володінні князів Чорторийських. Закономірно, що саме Пересопницький
монастир став місцем, де закінчили «Євангеліє княгині Жеславської». 29 серпня
1561 року у книзі було поставлено останню крапку.
Для роботи над перекладом
княгиня Анастасія запросила чернця Двірецького Святотроїцького монастиря
Григорія, котрий згодом став архімандритом Пересопницького монастиря та писця
Михайла Василієвича, сина протопопа Сяноцького. Учені-палеографи, що
аналізували почерк Євангелія, висунули гіпотезу: можливо, переписувачів було
двоє, проте історія зберегла лише ім'я Михайла Василієвича.
Відомості про точну дату
створення і творців вміщені в тексті самого рукопису – в записах післямови,
колофонному записі, записах у кінці окремих частин пам`ятки.
До наукового обігу Пересопницьке Євангеліє ввів український учений
Осип Бодянський, випускник Переяславської семінарії. І саме Бодянський назвав
його Пересопницьким за місцем його написання. Хоча воно могло зватися й
Двірецьким, бо писалося у селі Двірець, а могло зватися і Жеславським чи
Заславським, на честь княгині Заславської – меценатки створення рукопису.
У
2001 році спільними зусиллями науковців Інституту української мови НАН України
та Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського, за
технічної допомоги Українського мовно-інформаційного фонду, було здійснено
транслітероване видання рукопису Пересопницького Євангелія із науковою обробкою
– впорядкуванням, дослідженнями. Загальний наклад книги склав 500 примірників.
Із 700 сторінок опублікованої книги транслітерований текст займає 270, решту
сторінок присвячено дослідженням. В них простежується історія створення,
відкриття та вивчення пам`ятки, подано характеристику мови та письма,
археографічні та кодикологічні особливості кодексу. Видання проілюстроване
численними кольоровими та чорно-білими знімками.
Із нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі з
благословення Митрополита Володимира у 2008 році було здійснено факсимільне
видання Пересопницького Євангелія. Більше року Українська Православна Церква спільно з
Національною Академією Наук України, Національною бібліотекою України імені В. Вернадського,
видавничим домом «АДЕФ-Україна» та численними меценатами працювала над тим, щоб
зберегти стародавню пам'ятку українського письменства. Книга виготовлена на
цупкому папері, містить усі ознаки точно виконаної копії. Її шкіряна обкладинка
прикрашена срібними мініатюрами. Формат факсимільного видання майже ідентичний оригіналу.
Зокрема, вага книги становить 8
кг 300 гр. Щоб зберегти раритетність 450-річного Євангелія, книгу вирішено було видати
обмеженим тиражем – лише 1000 екземплярів. Частина тиражу реалізувалась по
благодійній передплаті, вартість одного примірника – 50 тис. гривень.
9
листопада 2010 року, в День української писемності та мови, на виробничому
комплексі видавничого дому «АДЕФ-Україна» (м. Буча) в урочистій обстановці був
надрукований 1-й аркуш видання «Пересопницьке Євангеліє. Витоки та сьогодення».
Формат книги становить 220 х
Видання
"Пересопницьке Євангеліє. Витоки і сьогодення" визнано кращою книгою
України 2011 року.Вартість примірника - 3 000 у.о. без ПДВ.

